Подяка господарям оселі «У Колесаря» в Драгово, отцю Мирославу Рознаю, всім добрим зустрічним у нашій подорожі. На замітку тим, хто любить відпочивати екологічно (не тільки в плані природи та їжі) та цікаво – про західноукраїнські відпочинкові місця-особливості, та ін.
Щиро дякую за прекрасний спокійний та цікавий родинний відпочинок в оселі зеленого туризму «У Колесаря» її господарям: Рішко Іванові та його дружині Світлані, їм милим донькам. Вдячні за теплу гостинність, індивідуальний підхід, смаколики домашньої кухні, допомогу з організацією екскурсій, за те, що вони – справжні українці, які чесно й ефективно роблять свою справу на благо своє та своїх співвітчизників.
Сердечно дякуємо отцю Мирославу Рознаю, парафіяльному священикові греко-католицької церкви Петра і Павла в Драгові за чудову, пізнавальну, незабутню екскурсію старовинними дерев’яними храмами Хустини. Він – справжній Пастир, освічений священик, добра турботлива людина, невтомний майстер на реставрації церков. Пощастило його парафіянам! Низько кланяємося його родичам та своякам – живому оберегові храму в Крайникові дідику Антонову Хвусту, бабусі Анні в Сокирниці, за їх подвижницьку працю із збереження архітектурних перлин народного духу. Дуже вдячні за гостину всій родині отця Мирослава.
Дякуємо водієві панові Івану, він був вправним шофером та гідом водночас. Дякуємо всім парафіянам церкви Петра і Павла в Драгові за розділене з нами їх храмове свято, за те, як гідно вони виховують своїх дітей. Дякуємо всім драговським хлопчакам та дівчаткам, які залишилися нам, на жаль, незнайомі, але спогад про їх дзвінке вітання «слава Ісусу Христу!» зігріватиме нас серед не завжди достойних сусідів по мегаполісу.
Велика подяка працьовитим людям того краю, більшість з яких не ниє, а працює на себе, не ставлячи своїх хат скраю України. Ми б воліли мати сусідами їх, таких, як вони – у нас, замість зайд та яничарів з їх попсовими, мажорними нащадками.
Дякуємо за відпочинок серед душевного українського простору там – ми з новими силами розбудовуватимемо такий тут.
Тепер виділяю з нашого та знайомого нам досвіду те не зовсім очевидне, на що варто звернути увагу подорожуючим вітчизняними краями туристам-відпочивальникам, особливо – індивідуалам, «зеленим туристам».
- Насамперед, ризиковано розраховувати (а не лише сподіватися) на якісь екскурсії в день приїзду та від’їзду. Потяг чи літак може запізнитися, машина – заглючити, хтось може несподівано відчутно переживати акліматизацію, після душного потяга й невисипання/після кондишена може бути самопочуття не краще для насичених екскурсій. Крім того, бажане місце екскурсій теж може виявитися непередбачувано закритим (надійніше планувати екскурсійні вилазки, особливо – якщо це певне місце відчинено/працює не лише один день під час Вашої поїздки, бо інакше теж може не вдатися з аналогічних причин)
- Для тих, хто вибирає західну Україну: неділя – це церковний день, коли абсолютна більшість місцевих ходять до церкви (а це може бути коли й на скільки завгодно) важче знайти водіїв, щось купити, знайти і т.д. (але більшість музеїв в неділю працює). Натомість загостити до когось в цей день досить непогано.
- В замки (а не лише печери) варто брати светри/куртки, бо серед товстих кам’яних стін прохолодно ходити довший час, навіть коли знадвору спека (виходить великий контраст).
- Будь-куди варто брати легку сорочку з коміром (де завгодно можна спектися, а в лісу – комахи, більше чи менше).
- Там, де гірська річка, якою Ви плануєте бродити: беріть пластикові капці, які добре тримаються ніг, бажано дві пари (бо як втечуть, буде Вам дуже складно), щось надувне міцне (не факт, але може застосовуватися), та гумову шапочку, принаймні дітям, насамперед дівчаткам з довгим волоссям, та й жінкам теж. А от пляжна парасоля навряд чи буде абсолютно необхідною. Не раджу вибирати місце безпосередньо біля річки та в низині – і влітку може підтопити після злив.
- Про всі умови, вигоди, зручності, розташування варто докладно розпитувати господарів ще при виборі оселі, інакше півні можуть показатися під ранок надто близько, або собака для дитини – дуже страшною, або родина з коляскою чи люди з проблемами із ногами можуть опинитися перед нездоланим бродом або дуже незручно кудись, хоч і близько, добиратися.
- Роздруковуючи чи купуючи карти, зверніть увагу – можуть бути невідповідності, не полінуйтеся звірити-порівняти, щоб адекватно розрахувати час та обставини вилазок.
- Щось попоїсти Ви знайдете практично в будь-якому населеному пункті, але для дітей все ж варто брати молочні з обережністю: спершу перевірити на малій кількості. Знайденні гриби, навіть в яких Ви впевнені, краще все ж показати місцевим.
- Не дозволяйте дітям навмання переміщатися в лісі та на річці на значній відстані від Вас: невеликий в них поки що досвід спілкування з дикою природою та невідомою місцевістю може призводити до досадних наслідків. Варто досліджувати нове разом.
- Особливо в Карпати беріть, крім парасолі на двох, цупкі дощовики та міцні кульки-маєчки, в які зручно завернути ноги в кросівках. На вологий вечір біля багаття не завадять тепліші штани, або велосипедки, довгі шорти – під тонкіші.
- Ех… Вічна пам’ять жертвам цьогорічної повені в Карпатах. Звісно, якісь стихійні (або рукотворні) лиха можуть бути скрізь. Але слідкуйте за довгостроковими прогнозами погоди, та куди б то не було беріть з собою необхідну аптечку. Після того, що влітку в тих краях сталося (а аж такі повені рідко бувають), тим паче варто туди їхати – природа швидко втихомириться, а от тамтешнім людям особливо не завадять кошти туристів. Я вже чула від західняків: «Бог зніс непевне, відбудуємо ще краще».
Бажаю всім змістовного, цікавого подорожування, підтримаймо вітчизняних виробників послуг «зеленого туризму», ділімося досвідом поїздок, а хто може – прилучайтеся до акції http://www.uk.pledgebank.com/viknousvit зі створення Інтернет-сторінок для українців, які займаються якоюсь корисною справою.
Ще далі буде …
